На першу сторінку

Євген ДУДАР

"СВОЛОКАЙТЕСЬ"  І НЕ ВЕРТАЙТЕСЬ!..
До питання про походження "сволочі" в Україні й поза Україною сущій

Доводять, що слово й понятгя "сволочь" в росiйськiй мовi з'явилося за таких обставин. Iван Грозний, коли "покорял" народи, давав наказ "вырезать всех". А хлопчикiв до 15 рокiв "сволочь". I виховувати з них головорiзiв. Потім i те "войско" називали "сволочь". Воно було найжорстокiше. Бо виховане ненавидiти рідну землю, своїх предкiв, свою мову, історiю, звичаї i традиції.

Тi часи канули в Лету. А "сволочь" жила. Плодилася. Перевтілювалася у синiв, онукiв, правнукiв. I поверталася на землi, звідкіля грозниє колись "сволокли" їхнiх пpeдкiв. Та вже поверталися "сволочью"...

А ми дивуємося, чого в Українi так багато "громадян", якi ненавидять i саму Україну, i її мову, iсторiю, культуру. Бо повернулися до нас не лише "свої". Приблукала на нашу благодатну землю й "сволочь", "сволочена" з iнших земель. "Царське право" дозволяло їй селитися, де захоче.

Дивишся на людину - нiби вчена, нiби й талановита, й нiби iнтелiгентна. А крiзь усi цi достоїнства пробивається "сволочь". I заляпує собою все.I нiби вченiсть, i нiби талановитість, i нiби iнтeлiгентнiсть.

Кажуть, злодiй випробовується коштовностями. Здається, на чуже й не гляне. А підстав якусь блискiтку - рука механiчно пoтягнегься. "Сволочь" подражнюють цiнностi духовнi. 3 вигляду нормальна людина. Гостює у твоїй хатi. П'є твою горілку. Чемно цілує руку твоїй господинi... А наситив утробу - виповзає "сволочь".
- Да нет такой нации "украинец"! Да и земля чья? Левобережье было дикое поле. Заселял, кто хотел...

Можна було б "побити" поганця його ж зброєю.
Мовляв, Сибір - також "дикое поле". I заселяв, "кто не хотел". Аж до дев'яностого року. А факт - "покорение Ермаком  Сибири"  - юридичне підтвердження цьому. На всi часи i на всi вiки. Та й Кавказ досi - "дикое поле". Покоряють новоспеченi Єрмаки. То чи є така нацiя "русский"? Та й, взагалi, що таке "русский"? Францiя - француз, а не французький. Англiя - англiєць, а не англiйський. То, може, "русский дурак"? Бо нормальний росiянин i вдома - нормальний, i в гостях - вихований... Звiсно, уподiбнюватися до нього ви не будете.
I... "сволочь" живе. Чужа i своя. Далека i близька. Велика i маленька. Буйна i тиха. Жирує на щедрiй землi України. І поганить цю землю. Одна з трибуни Верховної Ради Держави паплюжить цю Державу. Iнша - вже сповiдується Мocквi, як "...жил по Москве", свободу сповна брав "по Москве" i незалежну Україну "будує" "по Москве"! Ще iнша у виконавчих органах потаємно виконує волю "грозных" - розвалює Державу. А ще iнша наплодила в Українi чужорідних бульварних листків. I з їхнiх сторiнок обливає брудом усе нацiональне. Нема, мовляв, української лiтератури, нема культури. Звiсно, блоха, яка сидить пiд крилом орла, орла не бачить. Та їй i не потрiбна орлова краса чи сила. Їй потрiбне орлове тепло i насмоктатися його кровi.

Лише справжня людина здатна бути справжнiм цiнителем не лише свого, а й чужого. "Українцi та французи належать до двох давнiх европейських нацiй, що мають  мiцне корiння на власнiй землi, пишаються своєю iсторiєю i плекають самобутню культуру. Це француз. Жак Ширак. "Пишаються своєю iсторiєю i плекають самобутню культуру". Це достойна людина сказала про достойних людей. Бо лише достойнi люди здатнi i пишатися, i плекати. "Сволочь" здатна лише топтати i руйнувати. Така її природа. Таке її призначення.

I коли "сволочь" у парламенті незалежної України пiднiмає червоний прапор та репетує про відродження "союзу", не треба дивуватися. Сучаснi росiйськi "грозные" дали команду "сволочи" духовно "вырезать" все нацiональне. I "сволоктись" знову пiд крило Москви...
А нормальнi люди в Українi думають. Господи! Якби-то дiйсно настала та хвилина, щоб вся ота "сволочь" і своя, i чужа виволоклася б із нашої землi. I "сволоклася" б собi десь там - далеко, далеко. Та більше нiколи до нас не поверталася...


Куштуйте на здоров'я!

Намалював —Валентин ІВАНОВ.
Ідея та наповнення — Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ©, 2007—2012.