На першу сторінку

ЦІКАВІ БУВАЛЬЩИНИ

Зібрали й упорядкували Ігор Артемчук та Григорій Григор'єв
Київ, "Дніпро", 1966

ГОМЕР
Між XII-VIII ст. ст. до н. е.

Письменник, що не писав

Гомер давно вважається найвидатнішим письменником усіх часів, хоча він не написав жодного рядка. Усі свої твори Гомер тримав у пам'яті з тої простої причини, що не вмів ні читати, ні писати.


ЕЗОП
VI-V ст. ст. до н. е.

Езоп у в'язниці

Славетний грецький байкар Езоп був, як відомо, рабом. Одного разу господар послав його до міста з якимсь незначним дорученням. Дорогою його зустрів суддя й суворо запитав:
- Куди ти йдеш?
- Не знаю,- відповів Езоп.
Така відповідь здалася судді підозрілою, і він звелів відвести Езопа до в'язниці.
- Але ж я сказав сущу правду,- запевнив Езоп, - звідки мені було знати, що я потраплю до в'язниці.
Суддя засміявся й відпустив його.


ПІФАГОР
580-500 до н. е.

Девіз Піфагора

Розповідають, що на персні Піфагора було викарбувано такий девіз: "Тимчасова невдача краще тимчасової удачі".


СОФОКЛ
497- 406 до н. е.

Праця і вічність

У колі поетів Софокл сказав якось, що він вад трьома рядками працює чотири дні.
- Чотири дні? - здивувався поет, відомий своїми посередніми віршами,- Я за чотири дні написав би тисячу рядків!
- Не маю сумніву,- відповів Софокл,- але вони проживуть не більше, як чотири дні.


Остання радість

Уже в похилому віці, заживши великої слави, Софокл читав публічно свою нову трагедію. Закінчивши читати, з хвилюванням ждав, що скажуть слухачі, думки яких розійшлися. Коли дізнався, що більшості твір сподобався, помер від радості.


СОКРАТ
469-399 до н. е.

Порада

Один чоловік прийшов до видатного філософа Сократа порадитись: женитися йому чи ні.
- Хоч би як ти вчинив, все одне будеш жалкувати,- відповів Сократ.


Дорогий папірус

Сократа запитали, чому він не пише.
- Бо вважаю, що аркуші папірусу набагато дорожчі за те, що на них можна написати.
Як відомо, Сократ, так само як і Гомер, грамоти не знав.


Мудрий твір

Грецький драматург Евріпід познайомив Сократа з твором Геракліта, а потім запитав його думку. Сократ сказав:
- Те, що я зрозумів, мудре. Думаю, що таке ж мудре й те, чого я не зрозумів.


Причина доброго настрою

Сократа запитав один з його учнів:
- Поясни мені, чому я ні разу не бачив тебе сумним? Ти завжди у доброму настрої.
Сократ відповів:
- Тому, що у мене немає нічого такого, за чим би я жалкував, якби його втратив.


ПЛАТОН
427-347 до н. е.

Два види втіхи

Філософа Платона запитали:
- Чим може втішитись людина, яку спіткало нещастя?
Він одповів:
- Розумна людина втішається тим, що вона усвідомлює неминучість того, що трапилося. Дурень же у мріях втішав себе тим, що з іншими трапиться те ж саме, що й з ним.


ДІОГЕН
404-323 до н. е.

Небезпечний укус

Грецького філософа Діогена запитали, яка тварина, на його думку, найнебезпечніше кусається. Діоген відповів:
- З хижаків - наклепник, а а ручних звірів - облесник.


Немає причини хвилюватися

Діогена спитали:
- Що ти робитимеш, коли зламається бочка, в якій ти живеш?
Той відповів:
- Це мене не турбує. Адже місце, яке я займаю, не може зламатися.


Що шукає

Діоген ходив удень з ліхтарем і, коли його хто запитував, що він шукає, відповідав:
- Шукаю людину.


Коли обідати

Хтось спитав Діогена, коли треба обідати.
- Якщо ти багатий - обідай, коли хочеш; якщо бідний - коли можеш.


Бажання філософа

Славнозвісний полководець Олександр Македонський розмовляв з Діогеном коло його бочки і, захоплений відповідями мудреця, сказав:
- Проси все, що хочеш!
- Відступи трошки, - попросив Діоген полководця, - ти мені застуєш сонце,


ФІЛОКСЕН
IV-ІІІ ст. до н. е.

До каменоломень

Сіракузький тиран Діонісій кинув ученого Філоксена до каменоломень за те, що той критикував його поезії. Згодом Філоксена знову покликали слухати вірші тирана. Філоксен
за хвилину підвівся з місця. Діонісій спитав:
- Ти куди?
Той відповів:
- До каменоломень.


АРІСТОТЕЛЬ
384-322 до н. е.

Причини поганого настрою

Великого філософа і вченого Арістотеля спитали:
- Чому заздрісники завжди чимось засмучені?
- Тому, що їх сушать не тільки власні невдачі, але й успіхи інших,- відповів той.


Таємниця

Арістотель сказав Олександрові Македонському:

- Свої таємниці ніколи не довіряй двом. Якщо таємниця буде розголошена, ти не зможеш встановити, хто це зробив. Коли ти покараєш обох, ти образиш того, хто умів берегти таємницю. Якщо пробачиш обом, - знову ж образиш невинного, бо йому не потрібне твоє пробачення.


ДЕМОСФЕН
384-322 до н. е.

Добре сказати

Відомий афінський політичний діяч і оратор Демосфен, зустрівши одного разу якогось демагога, що надто розбазікався, зауважив:
- Багато говорити - це ще не значить добре сказати, а от добре говорити - значить багато сказати.


Не твоє - не бери

Демосфен зауважив злодію, який, виправдовуючись за крадіжку, сказав: "Я не знав, що це твоє".
- Але ти знав, що воно не твоє.


ОЛЕКСАНДР МАКЕДОНСЬКИЙ
356-323 до н. е.

Зміни ім'я

У війську Олександра Македонського був воїн на ім'я Олександр. Під час битв він завжди намагався втекти. Македонський помітив це і сказав йому:
- Прошу тебе: або перебори своє боягузтво, або зміни ім'я.


Звичай голитися

Звичай голити бороду вперше запровадив Олександр Македонський.
Під час рукопашного бою вороги хапали його солдатів за бороди, через це Олександр наказав усім воїнам голитися.


АРХІМЕД
287-212 до н. е.

Страшні машини

Захищаючи рідне місто Сіракузи від нападу римлян, великий фізик і математик Архімед так налякав ворогів своїми небаченими бойовими машинами, що варто було після цього вад стінами показати звичайний дрючок або мотузку, як римляни розбігалися з криком:
- Архімед знову направляв на нас якусь машину!


ЮЛІЙ ЦЕЗАР
100-44 до н. е.

Юлій Цезар у полоні в піратів

У 76 році до н. е. поблизу острова Формако римська дирема-корабель була несподівано атакована піратами.
Вони не милували нікого. Римських солдатів і матросів зв'язували спина до спини й кидали в море. Але одного римлянина вони вирішили залишити живим.
Загорнувшись у пурпурову тогу, худорлявий, високий на зріст молодик, не звертаючи уваги ні на войовничі крики піратів, ні на розпачливі зойки супутників, читав якусь книгу.
"Двадцять талантів золота", - дивлячись прямо у вічі полоненому, гаркнув ватажок піратів, називаючи нечувано велику суму викупу.
Молодик повільно відірвав погляд від книжки і, підвівши голову, гордовито й зневажливо відповів: "Коли б ти добре знав свою справу, ти зажадав би п'ятдесят".
Це був Юлій Цезар, 24-річний римський аристократ, що встиг уже завоювати репутацію досвідченого політика й відважного воїна.
Поки його рідні й друзі в Римі вбирали гроші. Цезар жив серед піратів.
За цей час він не виявляв найменшого страху. Молодий аристократ пообіцяв піратам при першій же нагоді скарати їх на горло.
Цезар дотримав свого слова. Коли прибув викуп, він не поїхав, як збирався, до вчителя риторики, а вирушав до малоазійського міста Мілета, де швидко спорядив кілька бойових кораблів.
Очевидно, ще перебуваючи в полоні, Цезар зумів вистежити таємні бази морських розбійників, його кораблі наздогнали піратів і відрізали їм шлях до відступу.
Усіх полонених Цезар наказав розп'яти на дерев'яних хрестах, а хрести, на страх тим, хто лишився живим, розставити вздовж узбережжя.

Далі

o.d. kobo

Куштуйте на здоров'я!

Намалював — Валентин ІВАНОВ.
Ідея та наповнення — Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ©, 2007—2013.