Микола БОСАК
НАЩАДОК ДОВБУША
Гумор. Сатира

Голосуватиму за Мальбора

У суботу вранці Андрій вийшов на вулицю... Худа його постать від несподіванки загострилася ніби шило. Він мимоволі аж свиснув на один бік. Обабіч їхнього мало не проспекту стояли на міцних підпорках яскраві транспаранти. На всіх один і той же чоловік у фігурально закрученому капелюсі.
"Що воно за рахуба? - укопала на місці Андрія лиха думка. - Президентські вибори недавно наледве за другим разом закінчилися. Довиборів замість померлого або вибулого депутата не оголошували. Може там кому який імпічмент? Ми з кумом вже тиждень його першого внука обмиваємо, то з політики випали".
- Куме, куме! - заволав Андрій під балконом таким голосом, ніби місто горіло з чотирьох кінців одночасно. А тоді ще й камінчика у вікно пошпурив.
За мить на балконі з'явилася огрядна постать кума Павла у капцях на босу ногу і з недопалком на нижній губі.
- Спите? У нірвану поринаєте? А тут бачите що твориться? - нервово тикав у бік найближчого транспаранту Андрій.
Ще не похмелений Павло повільно пересунув погляд з кума на вулицю, від побаченого гикнув і ковтнув недопалок. Через півтори хвилини сімнадцять секунд він як був у капцях на босу ногу, так і опинився на тротуарі. Тільки сорочку на кучерявому пузі защіпнув.
Вони йшли від щита до щита і проводили аналітичне дослідження. На всіх велетенських плакатах було зображено то з табуном коней, то вночі біля багаття, то на гірській вершині також на коні того самого забронзовілого від сонця легіня. Під ним єдине слово не по-нашому - "Мальборо".
- Гляньте, куме, як він коней любить! Якої хочете масті, і випещені як линки! - оцінив Андрій.
- Я оце недавно в газеті читав, що в наших предків від аріїв і трипільців, від скіфів і руських дружинників кінь - то все. І нібито той державу з цих ... реформ витягне, хто поверне коня на його законне місце! - підніс вказівного пальця до неба кум Павло.
-А тут, бачите, як на скаку осадив вороного, а буланого арканом прихопив?
- Да-а-а, парнішка не слабак.
- А ось по глибокому снігу везе дітям ок Різдву ялинку. Ні. Дві! Нащо йому друга?
- Ви, куме, як маленький. Кумі своїй він везе, от що. Да-а, я за -поважав. Справжній мужик. Наш! Тільки на відміну від декого закурить завжди має, пачка почата скрізь намальована.
- О, як смачно він кохве п'є! Ви ж знаєте, що моя душа крім пива на похмілля нічого не приймає, а як подивлюся на нього, то й я б того кохве хильнув.
- Але чого ніде ні рядочка з передвиборчої програми? Щоб там нам пообіцяв борги по зарплаті погасить, чи дітям шоколадку від "Світоча", чи кожній вдові по справжньому чоловіку? - дивувався Андрій.
- Це нові піарівські штучки, зметикував Павло. - Так воно, бачте, довірливіше,
дохідливіше.
Доки куми дійшли до останнього щита в кінці вулиці, забронзовілий ковбой у шкіряних штанях з білозубою посмішкою видавався їм ніби рідний.
- Подивіться, куме, він і загін уміє городить, а ви батьку на селі п'ятий рік паркан поставити тільки обіцяєте, - кивнув Андрій.
- Все! Тут він мене остаточно дістав! - рубонув повітря долонею кум Павло. - Голосуватиму за Мальбора!

До змісту