Перлюкізми Олександра ПЕРЛЮКА

*
Хто був класиком - той став ніким.
*
Думав одне, а говорив - гарно, розумно, сміливо!
*
Якщо є що пити, ми не можемо чекати, поки на нашу вулицю прийде свято!
*
Багато хто вважає себе непідкупним, поки не почує про суму.
*
Право на життя можеш забрати з собою на той світ!
*
Вони не мовчать, просто їм нема що сказати.
*
У нас платять лише тим, хто літає на Багами.
*
Ти за народ чи за те, щоб він жив?
*
Хвилина життя - це більше, ніж рік пліну.
*
Розумна жінка так попросить чоловіка почистити картопельку, що він і пирожків напече.
*
Терпіти важко лише до того часу, поки тебе не закують в кайдани.
*
Скажіть мені, хто буде проводити незалежне розслідування, і я скажу, що воно покаже!
*
Хіба у нас почують тих, хто верещить нелюдським голосом?
*
Безгрішних нема, проте скільки святих!
*
Не можеш чекати - чекай, поки зможеш!
*
Від свободи слова залишились одні слова.
*
Якби ще ті, хто працює, не заважали тим, хто їсть!
*
Гроші, які пустили на вітер, шукайте у швейцарському банку.
*
Не хочу працювати, хочу працювати депутатом.
*
Не все вимірюється грошима, праця народу - без...
*
Завжди знайдуться мерзотники, готові вивести на чисту воду.
*
Я оптиміст, тож вірю, що це покращення життя... скінчиться!
*
Кохала вперше, але цілком професійно.
*
Ми ще дізнаємось правду про сьогоднішню правду!
*
Будеш багато знати - влаштують допит.
*
Ми живемо в такий час, коли все можна списати на...
*
Мало того, що у нас все для народу, так йому ще й давай роботу, зарплату, людське життя...
*
Керівництво повернулося до народу реформами.
*
Дискусія між фізиками й ліриками закінчилася перемогою комерсантів.
*
А тебе за які гріхи відправили на підвищення?
*
Що рухає чоловіком, як не жіночі ноги?
*
Ти все ж таки дізнайся, скільки у нього грошей: а раптом це кохання?
*
Якщо кохання нема, то це ще не означає, що його не буває.
*
Великому народові - великі випробування.
*
На свою зарплату чиновник може купити хіба що кілька лантухів, у які він потім складає валюту.
*
Що радникам кажуть, те вони й радять.
*

хочу ще
вже не можу